Дексаметазон уколы при беременности

діюча речовина: дексаметазон; 9?-фтор-11?, 17?, 21-тригідрокси-16?-на данный момент-1,4-дієн-3,20-діон;

1 мл розчину містить 4 мг дексаметазону фосфату у вигляді дексаметазону натрію фосфату;

допоміжні речовини: гліцерин, динатрію едетат, натрію гідро фосфат дигідрат, вода для інєкцій.

Лікарська форма. Розчин для інєкцій.

Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування.

Дексаметазон вводять внутрішньо венно або внутрішньомязово у невідкладних випадках, а також за неможливості перорального застосування препарату при таких станах :

замісна терапія первинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; за необхідності, синтетичні аналоги можуть застосовуватися разом з мінералокортикоїдами; в педіатричній практиці сумісне застосування з мінералокортикоїдами надзвичайно важливе);

гостра недостатність надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; може виявитися необхідним сумісне застосування з мінералокортикоїдами, особливо у разі застосування синтетичних аналогів);

перед операціями, та у випадках серйозних травм або захворювань у пацієнтів зі встановленою наднирковою недостатністю або при невизначеному адренокортикальному запасі;

Дексаметазон уколы при беременности

шок, стійкий до традиційної терапії, при наявній або підозрюваній недостатності надниркових залоз;

уроджена гіперплазія надниркових залоз;

негнійне направляться щитовидної залози;

гіперкальціємія, що спричинена раковим ураженням.

Ревматичні захворювання: як допоміжна терапія для короткочасного застосування (для виведення пацієнта з гострого стану або при загостренні хвороби) при:

пост травматичному остеоартрозі;

синовіті при остеоартрозі;

ревматоїдному артриті, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (деякі випадки можуть потребувати низькодозової підтримуючої терапії);

гострому неспецифічному тендосиновіті;

гострому подагричному артриті;

Колагенози: в період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія при:

системному червоному вовчаку;

гострому ревматичному кардиті.

Дексаметазон, розчин для інєкцій, особливо рекомендований для застосування у поєднанні з одним із менш розчинних стероїдів тривалої дії для внутрішньо суглобового введення та введення у мякі тканини.

Рекомендована доза при замінаправлятьсяій терапії становить 0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м 2 площі поверхні тіла на добу у три інєкції.

При всіх інших показаннях, діапазон початкових доз становить 0,02-0,3 мг/кг/добу у три-чотири інєкції (0,6-9 мг/м 2 площі поверхні тіла/добу).

Дексаметазон уколы при беременности

З метою порівняння нижче наведені еквівалентні дози в мг для різних кортикостероїдів:

Доза 0,75 мг дексаметазону еквівалентна дозі 2 мг параметазону, або 4 мг метил преднізолону і триамцинолону, або 5 мг преднітерриторию і преднізолону, або 20 мг гідрокортизону, або 25 мг кортизону, або 0,75 мг бетаметазону.

Такі співвідношення дозувань відносяться лише до перорального чи внутрішньо венного застосування цих препаратів. Коли ці препарати або їхні похідні вводяться внутрішньомязово або внутрішньо суглобово, їхні відносні властивості можуть значно змінюватись.

Частота проявів побічних ефектів залежить від дози і тривалості лікування. Найбільш поширеними побічними ефектами короткочасного лікування є тимчасова недостатність надниркових залоз, непереносимість глюкози, підвищений апетит і збільшення маси тіла, психічні порушення; більш рідкими побічними ефектами є алергічні реакції, гіпертри гліцеридемія, виразкова хвороба шлунка та 12-типалої кишки та гострий панкреатит.

Тривале лікування найбільш довольно часто призводить до тривалого порушення функції надниркових залоз, уповільненого росту дітей і підлітків, центрального ожиріння, уразливості шкіри, атрофії мязів, остеопорозу, рідше – до зниження імунного захисту та підвищеної сприйнятливості до інфекційних захворювань, катаракти, глаукоми, артеріальної гіпертензії, асептичного некрозу кісток.

Побічні реакції за системами органів

З боку кровотворної та лімфатичної систем: випадки тромбоемболії, зменшення кількості моноцитів і/або лімфоцитів, лейкоцитоз, еозинофілі я (як і при застосуванні інших глюкокортикоїдів), рідко – тромбоцит опенія і нетромбоцит опенічна пурпура.

З боку імунної системи: рідко — висипка, кропивянка, ангіо невротичний набряк, бронхоспазм і анафілактична реакція.

З боку серцевосудинної системи: політопна шлуночкова екстрасистола, пароксизмальна брадикардія, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія і гіпертонічна енцефалопатія; дуже рідко — розрив серця у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда.

З боку центральної нервової системи: Після лікування можлива поява набряку диску зорового нерва і підвищеного внутрішньо черепного тиску (псевдо пухлина). Можуть спостерігатись також такі неврологічні побічні ефекти, як запаморочення, конвульсії і головний біль.

Психічні порушення: зміни особистості та поведінки, які найбільш довольно часто виявляються як ейфорія; повідомлялось також про такі побічні ефекти: безсоння, дратівливість, гіперкінезія, депресія і (рідко) психози.

З боку ендокринної системи та метаболізму: пригнічення функції та атрофія надниркових залоз (зменшення реакції на стрес), синдром Кушинга, уповільнення росту дітей і підлітків, порушення менструального циклу, гірсутизм, перехід латентного діабету в клінічно активну форму, зменшення переносимості вуглеводів, підвищена потреба в інсуліні або пероральних ліках проти діабету у хворих на діабет, негативний азотний баланс через катаболізм білків, гіпокаліємічний алкалоз, затримка в організмі натрію і води, підвищена втрата калію.

З боку травної системи: езофагіт, нудота, гикавка, рідко — пептичні виразки шлунка та дванадцяти палої кишки, можливі також виразкові перфорації та кровотеча у травному тракті (криваве блювання, мелена), панкреатит і перфорація жовчного міхура та кишечнику (особливо у пацієнтів з хронічним запаленням кишечнику).

З боку кістково-мязової системи та сполучної тканини: мязова слабкість, стероїдна міопатія (мязова слабкість спричиняє мязовий катаболізм), остеопороз (підвищене виведення кальцію) і компресійні переломи хребта, асептичний остеонекроз (більш довольно часто – асептичний некроз головок кісток стегон і плечей), розриви сухожиль (особливо при паралельному використанні деяких хінолонів), пошкодження суглобного хряща та некроз кісток (внаслідок внутрішньо суглобної інфекції)

З боку шкіри та підшкірних тканин: уповільнене загоєння ран, стоншена та уразлива шкіра, петехії та синці, еритема, підвищене потовиділення, вугри, пригнічена реакція на шкірні тести. Можливі також алергічний дерматит, кропивянка та ангіо невротичний набряк.

З боку органу зору: підвищений внутрішньо очний тиск, глаукома, катаракта або витрішкуватість.

З боку репродуктивної системи: зрідка: імпотенція.

Порушення під час вагітності, післяпологового та перинатального періодів: корковий параліч у недоношених немовлят, ретролетальна фіброплазія.

Загальні порушення: набряк, гіпер- або гісвященикігментація шкіри, атрофія шкіри або підшкірного шару, стерильний абсцес та почервоніння шкіри.

Ознаки синдрому відміни глюкокортикоїдів

У пацієнтів, які тривалий час лікувалися дексаметазоном, під час надто швидкого зниження дози може спостерігатись синдром відміни та траплятися випадки недостатності надниркових залоз, артеріальної гіпотензії або смерті.

В деяких випадках ознаки синдрому відміни можуть бути подібними до ознак погіршення або рецидиву захворювання, від якого пацієнт лікувався.

Дексаметазон уколы при беременности

Якщо трапляються тяжкі небажані реакції, лікування необхідно припинити.

Існують рідкі повідомлення про гостре передозування або смерть через гостре передозування.

Передозування, звичайно тільки після кількох тижнів застосування надмірних доз, може спричинити більшість із небажаних ефектів, зазначених у розділі Побічні реакції, перш за все синдром Кушинга.

Специфічного антидоту немає. Лікування повинно бути підтримуючим і симптоматичним. Гемодіаліз не є ефективним способом прискореного виведення дексаметазону з організму.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Глюкокортикоїди проходять крізь плаценту і досягають високих концентрацій у плоді. За деякими даними, навіть фармакологічні дози глюкокортикоїдів можуть підвищити ризик недостатності плаценти, олігогідрамніозу, уповільненого розвитку плода або його внутрішньо маткової смерті, підвищення кількості лейкоцитів (нейтрофілів) у плода і недостатності надниркових залоз.

Під час вагітності введення дексаметазону допустиме лише за життєвими показаннями.

Дітей, народжених матерями, яким призначали глюкокортикоїди під час вагітності, треба ретельно перевіряти на наявність недостатності надниркових залоз.

Малі кількості глюкокортикоїдів знаходять у грудному молоці. Тому годування груддю не рекомендоване під час терапії дексаметазоном. Можливий вплив полягає в уповільненні росту дитини і зменшенні секреції ендогенних глюкокортикоїдів.

Застосовують у дітей з періоду новонародженості. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей і підлітків.

Особливі заходи безпеки.

У пацієнтів, які тривалий час лікуються дексаметазоном, може спостерігатись синдром відміни (також без видимих ознак недостатності надниркових залоз) при припиненні лікування (підвищена температура тіла, нежить, почервоніння конюнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у мязах та суглобах, блювання, зменшення маси тіла, слабкість, довольно часто ще й конвульсії). Тому дозу дексаметазону треба зменшувати поступово. Раптове припинення лікування може мати смертельні наслідки.

Під час парентерального лікування кортикоїдами в рідких випадках можуть спостерігатись реакції гіпер чутливості, тому треба вжити належних заходів перед початком лікування дексаметазоном, зважаючи на можливість алергічних реакцій (особливо у пацієнтів з алергічними реакціями на будь-які інші ліки в анамнезі).

Якщо пацієнт знаходиться у стані тяжёлого стресу (через травму, операцію або тяжке захворювання) протягом терапії, дозу дексаметазону слід збільшити, а якщо це відбувається під час припинення лікування, слід застосовувати гідрокортизон або кортизон.

Пацієнтам, яким вводили дексаметазон тривалий час і які зазнають тяжёлого стресу після припинення терапії, слід відновити застосування дексаметазону, оскільки спричинена ним недостатність надниркових залоз може тривати протягом кількох місяців після припинення лікування.

Лікування дексаметазоном або природними глюкокортикоїдами може приховати симптоми існуючої або нової інфекції, а також симптоми кишкової перфорації. Дексаметазон може загострити системну грибкову інфекцію, латентний амебіаз і туберкульоз легенів.

Пацієнти з туберкульозом легенів в активній формі повинні одержувати дексаметазон (разом із засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або очень сильно розсіяному туберкульозі легенів. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легенів, які лікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, повинні одержувати хімічні профілактичні засоби.

Обережність і медичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатніна данный момент, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, діабет, активну пептичну виразку, недавній кишковий анастомоз, виразковий коліт і епілепсію. Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромб емболією, тяжёлой міастенією, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, а також пацієнти літнього віку.

Під час лікування може спостерігатись загострення діабету або перехід від латентної фази до клінеіменьше проявів діабету.

При тривалому лікуванні слід контролю вати рівні калію у сироватці.

Дексаметазон уколы при беременности

Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація вбитою вірусною або бактеріальною вакциною не призводить до очікуваного синтезу антитіл і не має очікуваного захисного ефекту. Дексаметазон звичайно не призначають за 8 тижнів до вакцинації і не починають застосовувати раніше, ніж через 2 тижні після вакцинації.

Пацієнти, які тривалий час лікуються високими дозами дексаметазону і ніколи не хворіли на кір, повинні уникати контакту із інфікованими особами; при випадковому контакті рекомендоване профілактичне лікування імуноглобуліном.

Рекомендується виявляти обережність пацієнтам, які одужують після операції або перелому кісток, оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран і утворення кісткової тканини.

Дія глюкокортикоїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.

Внутрішньо суглобове призначення дексаметазону може призвести до системних ефектів. Часте застосування може спричинити ураження хряща або некроз кістки.

Перед внутрішньо суглобовим введенням слід видалити із суглоба синовіальну рідину і дослідити її (перевірити на наявність інфекції). Слід уникати введення кортикоїдів в інфіковані суглоби. Якщо інфекція суглоба розвивається після інєкції, слід розпочати належну терапію антибіотиками.

Пацієнтів треба повідомити про те, щоб вони уникали фізичного навантаження на уражені суглоби до часу, коли запалення буде вилікуване.

Треба уникати введення препарату в нестійкі суглоби.

Кортикоїди можуть спотворювати результати шкірних алергічних тестів.

Спеціальна інформація про деякі інгредієнти.

Препарат містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в дозі, тобто є практично вільним від натрію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Паралельне застосування дексаметазону і не стероїдних протизапальних засобів підвищує ризик шлунково-кишкової кровотечі та утворення виразок.

Ефективність дексаметазону зменшується, якщо одночасно приймати ріфампіцин, карбамазепін, фенобарбітон, фенітоїн (дифенілгідантоїн), примідон, ефедрин або аміноглутетимід, тому доза дексаметазону у таких комбінаціях повинна збільшуватись.

Сумісне застосування дексаметазону і препаратів, які інгібують CYP 3A4 ферментну активність, таких як кетоконазол, антибіотики-макроліди, може спричиняти збільшення концентрації дексаметазону в сироватці та плазмі. Дексаметазон є помірним індуктором CYP 3A4. Сумісне застосування з препаратами, які метаболізуються CYP 3A4, такими як індинавір, еритроміцин, може збільшувати їх кліренс, що спричиняє зниження концентрацій в сироватці.

Кетоконазол може пригнічувати наднирковий синтез глюкокортикоїдів, таким чином, внаслідок зниження концентрації дексаметазону може траплятися надниркова недостатність.

Дексаметазон зменшує терапевтичний ефект ліків проти діабету, артеріальної гіпертензії, кумаринових антикоагулянтів, празиквантелу і натрійуретиків (тому дозу цих ліків слід збільшити); він підвищує активність гепарину, альбендазолу і калійуретиків (дозу цих препаратів слід зменшити у разі необхідності).

Дексаметазон може змінити дію кумаринових антикоагулянтів, тому при застосуванні такої комбінації ліків слід більш довольно часто перевіряти протромбі новий час.

Паралельне застосування дексаметазону і високих доз інших глюкокортикоїдів або агоністів b2 -адренорецепторів підвищує ризик гіпокаліємії. У пацієнтів з гіпокаліємією серцеві глікозиди більшою мірою сприяють порушенню ритму і мають більшу токсичність.

Глюкокортикоїди посилюють нирковий кліренс саліцилату, тому іноді важко одержати терапевтичні концентрації саліцилатів у сироватці. Треба виявляти обережність пацієнтам, яким поступово знижують дозу кортикостероїду, оскільки при цьому може спостерігатись підвищення концентрації саліцилату у сироватці та інтоксикація.

Якщо паралельно застосовуються оральні контрацептиви, період напів виведення глюкокортикоїдів може подовжитись, направляться посилює їхню біологічну дію і може підвищити ризик побічних ефектів.

Одночасне застосування ритордину і дексаметазону протипоказане під час пологів, оскільки це може призвести до набряку легенів. Повідомлялось про смерть породіллі через розвиток для того чтобы стану.

Одночасне застосування дексаметазону і талідоміду може спричинити токсичний епідермальний некроліз.

Види взаємодії, які мають терапевтичні переваги. паралельне призначення дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміду, прохлорперазину або антагоністів рецеторів 5-НТ3 (рецепторів серотоніну або 5-гідрокси-триптаміну, тип 3, таких як ондансетрон або гранісетрон) ефективне для профілактики нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фтор урацилом.

Дексаметазон – синтетичний гормон кори надниркових залоз (кортикостероїд), який чинить глюкокортикоїдну дію. Чинить протизапальну та імуносупресивну дію, а також впливає на енергетичний метаболізм, обмін глюкози і (через негативний зворотний звязок) на секрецію фактора активації гіпоталамуса і трофічного гормону аденогіпофіза.

Механізм дії глюкокортикоїдів досі не повністю зясований. Зараз існує достатня кількість повідомлень про механізм дії глюкокортикоїдів на підтвердження того, що вони діють на клітинному рівні. У цитоплазмі клітин існують дві добре визначені системи рецепторів. Через звязування з рецепторами глюкокортикоїдів кортикоїди виявляють протизапальну та імуносупресивну дію і регулюють обмін глюкози, а внаслідок звязування з рецепторами мінералокортикоїдів вони регулюють метаболізм натрію, калію та водно-електролітну рівновагу.

Глюкокортикоїди розчиняються в ліпідах і легко проникають у цільові клітини через клітинну мембрану. Звязування гормону з рецептором призводить до зміни конформації рецептора, що сприяє збільшенню його спорідненості з ДНК. Комплекс гормон/рецептор потрапляє в ядро клітини і звязується з регулюючим центром молекули ДНК, який також називають елементом глюкокортикоїдного відгуку (GRE). Активований рецептор, звязаний з GRE або зі специфічними генами, регулює транскрипцію м-РНК, яка може бути збільшеною або зменшеною. Новоутворена м-РНК транспортується до рибосоми, після чого відбувається утворення нових білків. Залежно від цільових клітин і процесів, які відбуваються у клітинах, синтез білків може бути посиленим (наприклад, утворення тирозинтрансамінази у клітинах печінки) або зменшеним (наприклад, утворення IL-2 у лімфоцитах). Оскільки рецептори глюкокортикоїдів є в усіх типах тканин, можна вважати, що глюкокортикоїди діють на більшість клітин організму.

Після внутрішньо венного введення максимальні концентрації дексаметазону фосфату у плазмі досягаються всього за 5 хвилин, а після внутрішньомязового введення – через 1 годину. При місцевому застосуванні у вигляді інєкцій в суглоби або мякі тканини всмоктування відбувається повільніше. Дія препаратів починається швидко після внутрішньо венного введення. При внутрішньомязовому введенні клінічний ефект спостерігається через 8 годин після введення. Дія препарату продовжується тривалий час: від 17 до 28 днів після внутрішньомязового введення і від 3 днів до 3 тижнів після місцевого застосування. Біологічний період напів виведення дексаметазону становить 24-72 години. У плазмі та синовіальній рідині дексаметазон фосфат швидко перетворюється на дексаметазон.

У плазмі приблизно 77 % дексаметазону звязані з білками, переважно з альбуміном. Лише незначна кількість дексаметазону звязується з іншими білками плазми. Дексаметазон є жиророзчинною речовиною, тому він проходить у між- та внутрішньоклітинний несложенір. Виявляє свою дію у центральній нервовій системі (гіпоталамус, гіпофіз) шляхом звязування з мембранними рецепторами. У периферичних тканинах звязується і діє через рецептори цитоплазми. Дексаметазон розпадається у місці своєї дії, тобто в клітині. Дексаметазон метаболізується переважно в печінці. Малі кількості дексаметазону метаболізуються у нирках та інших тканинах. Основним шляхом виведення є нирки.

основні фізико-хімічнівластивості . прозорий, від безбарвного до блідо-жовтого кольору розчин, практично без механічних включень.

Препарат не слід змішувати з іншими препаратами, крім наступних: 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.

При змішуванні дексаметазону з хлорпромазином, дифенгідраміном, доксапрамом, доксорубіцином, даунорубіцином, ідарубіцином, гідроморфоном, ондансетроном, прохлорперазином, галію нітратом та ванкоміцином утворюється осад.

Приблизно 16 % дексаметазону розкладаються в 2,5 % розчині глюкози та 0,9 % розчині натрію хлориду з амікацином.

Деякі ліки, такі як лоразепам, повинні змішуватись з дексаметазоном у скляних флаконах, а не в пластикових пакетах (концентрація лоразепаму падає до значень нижче 90 % за 3-4 години зберігання у полівінілхлорид них пакетах при кімнатній температурі).

Деякі ліки, такі як метапамінол, мають так звану несумісність, що розвивається повільно — розвивається протягом доби при змішуванні з дексаметазоном.

Дексаметазон з глікопіролатом: значення рН остаточного розчину дорівнює 6,4, що виходить за межі діапазону стабільності.

Термін придатності – 5 років.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 1 мл розчину для інєкцій в ампулах чёрного скла маркованих білою крапкою або маркованих білою крапкою та зеленим кільцем; по 5 ампул у блістері; по 5 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. КРКА, д. д. Ново место.

Місцезнаходження. Шмарєшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.

Дексаметазона фосфат (Dexamethasoni phosphas)

Интернациональное и химическое названия: Dexamethasone; 9?-фтор-11?, 17?, 21-триокси-16?-метил-прегна-1,4-диен-3,20-дион;

Фундаментальные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная жидкость;

Состав: одна ампула (1 мл) содержит дексаметазона фосфата 4 мг; вспомогательные вещества: натрия хлорид, натрия фосфат двузамещенный, трилон Б, вода для инъекций — до 1 мл.

Раствор для инъекций 0,4%.

Глюкокортикоиды. ATC H02A B02.

Дексаметазон оказывает выраженное противовоспалительное, антиаллергическое и десенсибилизирующее воздействие, и противошоковое и антитоксическое воздействие, проявляет имунодепрессивную активность. Незначительно задерживает натрий и воду в организме. Эти эффекты связаны с угнетением выделения эозинофилами медиаторов воспаления; индуцированием образования липокортинов и уменьшением количества тучных клеток, каковые выделяют гиалуроновую кислоту; с уменьшением проницаемости капилляров; угнетением активности циклооксигеназы (в основном ЦОГ-2) и синтеза простагландинов; стабилизацией мембран клеток (в особенности лизосомальных). Имунодепрессивное воздействие обусловлено торможением выделения цитокинов (интерлейкина-I, II. -интерферона) лимфоцитами и макрофагами. Главное воздействие на обмен веществ связано с катаболизмом белков, активацией глюконеогенеза в печени и понижением утилизации глюкозы периферическими тканями; усиливает липолиз и мобилизацию жирных кислот из жировых депо. Дексаметазона фосфат снижает активность витамина D, сокращает скорость всасывания кальция и содействует ускорению его выведения из организма. Дексаметазона фосфат тормозит синтез и секрецию адренокортикотропного гормона и вторично — синтез эндогенных глюкокортикостероидов. Изюминкой действия препарата есть большое угнетение функции гипофиза и полное отсутствие минералокортикоидной активности.

Дексаметазона фосфат относится к длительно действующим глюкокортикостероидам. По окончании внутримышечного введения быстро абсорбируется из места инъекции, и с током крови распределяется в тканях. С белками плазмы крови связывается около 80% препарата. Хорошо попадает через гематоэнцефалический и другие гистогематические преграды. Большая концентрация дексаметазона в ликворе отмечается через 4 часа по окончании внутривенного введения и образовывает 15 — 20% от концентрации в плазме крови. По окончании внутривенного введения специфическое воздействие проявляется через 2 часа и продолжается в течении 6 — 24 часов. Дексаметазон метаболизируется в печени существенно медленнее кортизона. Период полувывения из плазмы крови — около 3-4,5 часов. Около 80 % введенного дексаметазона элиминируется почками в виде глюкуронида в течении 24 часов.

Показания к применению

Шок разного генеза. Отёк головного мозга (при опухолях головного мозга, черепно-мозговой травме, нейрохирургических операциях, кровоизлиянии в мозг, менингитах, энцефалитах, лучевых поражениях), бронхиальная астма, астматический статус, тяжелые аллергические реакции (отёк Квинке; бронхоспазм; дерматоз; острая анафилактическая реакция на лекарственные средства, введение сыворотки и антибиотиков), пирогенные реакции, острые гемолитические анемии, тромбоцитопения, острый лимфобластный лейкоз, агранулоцитоз, серьёзные инфекционные заболевания (в комбинации с антибиотиками), острая надпочечниковая недостаточность, острые заболевания у детей (острый стенозирующий ляринготрахеит и другие), заболевания суставов (плечелопаточный периартрит, эпикондилит, бурсит, тендовагинит, остеохондроз, артриты различной этиологии, остеоартроз), ревматоидные заболевания, коллагенозы.

Метод применения и дозы

Дексаметазона фосфат вводится внутримышечно либо внутривенно; вероятно кроме этого периартикулярное и внутрисуставное введение. в течении дней препарат возможно вводить от 4 до 20 мг 3 — 4 раза. Большая дневная доза образовывает 80 мг. Длительность парентерального применения в большинстве случаев образовывает 3 — 4 дней, позже переходят на поддерживающую терапию пероральной формой препарата. В остром периоде при различных болезнях и в начале лечения препарат используют в более высоких дозах. При получении результата дозу уменьшают в течении нескольких суток до успехи поддерживающей дозы (в зависимости от тяжести заболевания, в среднем 3 — 6 мг/дни) либо до прекращения лечения.

При однократном введении препарата вероятны тошнота, рвота, брадикардия, артериальная гипотензия, коллапс (особенно при стремительном введении громадных доз препарата), аритмии, остановка сердца, и развитие стероидной язвы желудка, уменьшение толерантности к глюкозе и понижение иммунитета. При продолжительной терапии: синдром Иценко-Кушинга, гипергликемия с вероятным развитием стероидного диабета, гиперлипопротеинемия, надпочечниковая недостаточность, гепатомегалия, эрозивно-язвенное поражение пищеварительного тракта, панкреатит, дистрофия миокарда, психозы, повышение внутричерепного давления, головокружение, головные боли, судороги. Вероятна задержка натрия и развитие отеков, усиленное выведение калия из организма, усиленное потовыделение, остеопороз, миопатия; на коже смогут появляться стрии, акне, петехии, экхимозы; нарушение секреции половых гормонов (нарушение менстуального цикла, гирсутизм, импотенция). Глаукома, катаракта, экзофтальм, увеличение внутриглазного давления. Возрастает риск тромбообразования и зараз. Нарушение процессов роста у детей. Имуносупрессия, редко появляются асептические некрозы костей.

Повышенная чувствительность к компонентам препарата, язвы желудка и кишечника, остеопороз, тяжелая миопатия, глаукома, артериальная гипертензия. Инфекционные поражения суставов и околосуставных мягких тканей, трахома, лимфома по окончании БЦЖ-вакцинации, вирусные заболевания (простой герпес, герпес зостер, офтальмогерпес, ветряная оспа); острые формы гнойной глазной инфекции (при отсутствии специфической терапии).

Сотрудничество с другими лекарственными средствами

При назначении в один момент с сердечными гликозидами вероятно ухудшение переносимости последних через недостаток калия; с диуретиками — усиленное выведение калия; с антидиабетическими средствами — вероятна гиперкалиемия; с производными кумарина — вероятно ослабление антикоагулянтного результата; с рифампицином, фенитоином, барбитуратами — ослабление действия Дексаметазона фосфата; с гормональными контрацептивами — усиление действия препарата; с нестероидными противовоспалительными средствами — повышение риска происхождения эрозивно-язвенных поражений желудка и желудочно-кишечных кровотечений; с празиквантелом — вероятно уменьшение его концентрации в плазме крови. Имунодепрессанты и цитостатики усиливают воздействие препарата.

При применении препарата в высоких дозах и при продолжительном применении довольно часто развиваются побочные эффекты, обрисованные в соответствующем разделе. При появлении признаков передозировки препарат временно отменяют (не считая случаев, в то время, когда препарат назначен по жизненным показаниям), назначают симптоматическую терапию. По окончании исчезновения признаков передозировки прием препарата возобновляют.

Использование препарата в период беременности и кормления грудью: на протяжении беременности (особенно в І триместре) и в период кормления грудью препарат назначают только в том случае, если ожидаемый лечебный эффект будет быть больше отрицательное влияние препарата на плод и ребенка. При продолжительном лечении в период беременности есть вероятность нарушения процессов роста плода. В случае применения в последние месяцы беременности существует опасность развития атрофии коры надпочечников у плода, что в будущем может потребовать проведения заместительной терапии у новорожденного. При сахарном диабете, туберкулёзе, бактериальной и амебной дизентерии, артериальной гипертензии, тромбоэмболиях, сердечной и почечной недостаточности, неспецифическом язвенном колите, дивертикулите, сравнительно не так давно созданном анастомозе кишечника использовать Дексаметазона фосфат нужно крайне осторожно и при условии возможности адекватного лечения основного заболевания. В случае если у больного в анамнезе были психозы, то лечение глюкокортикостероидами выполняют лишь по жизненным показаниям. При неожиданной отмене препарата, особенно в случае применения высоких доз, появляется так называемый синдром омены глюкокортикостероидов: анорексия, тошнота, заторможенность, генерализованные мышечно-скелетные боли, неспециализированная слабость. По окончании отмены препарата в течении нескольких месяцев может сберигаться относительная недостаточность коры надпочечников. В случае если в это время появляются стрессовые ситуации, назначают временно глюкокортикоиды, а при необходимости — минералокортикоиды. Перед началом применения препарата нужно провести обследование больного на наличие язвенной патологии желудочно-кишечного тракта. Больным с предрасположенностью к формированию данной патологии нужно назначить с профилактической целью антацидные средства. На протяжении лечения препаратом диета больного должна быть богатой калием, белками, витаминами, со сниженным содержанием жиров, углеводов и натрия. При наличии у больного интеркуррентных зараз, септического состояния и туберкулеза лечение Дексаметазона фосфатом нужно сочетать с бактерицидной терапией. У детей на протяжении долгого лечения нужно шепетильно следить за динамикой роста и развития. Детям, каковые на протяжении лечения находились в контакте с больными корью, ветряной оспой, назначают специфические иммуноглобулины. Для предотвращения нарушения процессов роста при продолжительном лечении препаратом детей в возрасте до 14 лет, нужно через каждые 3 дня делать паузу в лечении длительностью 4 дня. В случае если лечение Дексаметазона фосфатом реализовывают в течении 8 недель перед и 2 недель по окончании активной иммунизации (вакцинации), то в этом случае эффект иммунизации будет снижен или полностью нейтрализован.

Условия и сроки хранения

Хранить в защищенном от света и недоступном для детей месте, при температуре не выше +25 °С. Срок годности 1 год.

По 5 либо 10 ампул по 1 мл в картонной пачке.

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *